Ru
Отель "Рубель"

Весілля. Все буває вперше.

15.02.2019

Свою розповідь хочу розпочати з маленького зізнання. Мене ніколи не приваблювали гори та все, що пов’язане з ними. Зазвичай, якщо питання стосувалося відпочинку то обирав берег моря або якщо пощастить то океану. Велика вода, кораблі, крики чайок діють на мене, як теплий, курячий супчик після бурхливої ночі, але про це трохи згодом.

Та декілька років тому, в буремний 2013 сталося так, що мене з моєю дружиною запросили на весілля в Карпатах. Взявши відгул на роботі, заправивши свій сріблястий мінівен ми покинули Львів та відправились до готелю з прикольною назвою Рубель. З вашого дозволу пропущу дорогу та всі негативні моменти пов’язані з українським бездоріжжям та в один момент перенесу нас в Яремче.

Місто зустріло нас похмурим ранком та прохолодним весняним дощем. Гори виглядали зловіще і навіть небезпечно. Тому перше враження від Яремче було м’яко не дуже приємним. Ми заселилися в готель та я відразу ж завалився спати, бо дорога була дуже довгою та складною. Дружина пішла пити вино з родичами та оглядати околиці. Спав я правда не довго, години три та прокинувся від того, що сонячні промені пройшовши крізь величезне вікно номеру світили в обличчя.

Підвівшись з ліжка, щоб закрити вікно шторами я завмр від здивування. Прекрасне синє небо, нескінченні гори вкриті ніжним, кольоровим цвітом перетворили цю місцину на рай. З першого погляду я закохався в цей прекрасний ландшафт. Вийшовши на вулицю, вдихнувши на повні груди чисте, гірське повітря я мало не втратив свідомість. Мені страшенно захотілось поїсти та випити чогось міцного. Спустившись в ресторан готелю, я обрав місце на терасі де можна пообідати споглядаючи гори.

В один момент мені навіть здалось, що обідаю не в Карпатах, а десь в Альпах. Смачний шашличок і домашнє вино з нотками смородини були просто афігєнними. Правда через десять хвилин, я швидко повернувся з неба на землю. Навіть не повернувся, а впав. Коли з ресторану Hutsul на вулицю вийшла пара добре сп’янілих родичів дружини, які мене в мить упізнали. Крики та обійми, як ви розумієте відбиватися не було сенсу, тому я приєднався і ми почали разом гудіти.

Спочатку все було більш-менш добре, аж поки родичі не взяли мене в оборот та не показали настоянки. О, як багато ми пили! Добре, що вони мали не більше 30’градусів, а то б згоріли, як дилетанти, а ми точно такими не є. Принаймні родичі дружини. Закінчилось все щоправда більш ніж щасливо, бо прокинулися ми як то кажуть огурчиками і як потім дізналися у місцевих, м’який клімат Карпат лікує! Так закінчився день перший і почався довгий та веселий день другий.